''Л І Р И К А''
Де рій бджолиний, біля тину,
Вербових китиць наместини,
Де звив гніздо собі лелека,
Поривом вітру, із далека,
Наге та ніжне, як було,
До нас ,кохання принесло.
Воно летіло і співало,
У губи ніжно цілувало,
До серця міцно пригортало
І обіцяло.., обіцяло.
Весняним цвітом все буяло,
І те кохання зрад не знало,
Допоки із міцних оков,
На волю вибралась любов.
-''Я на цім світі головніша,
Я більш глибока, я щиріша,
Я зріла...''
І розказати захотіла,
Кого й коли вона любила.
Відкрила серце й душу в полі,
Там усього було доволі:
Любов до моря, до родини,
До гір високих і до Батьківщини,
Та ніжно посміхнулося кохання:
''-Але любов не може бути рання,
Коли весна і молодії люди,
Вдихають запахи її на повні груди,
І цілу ніч, до самого світання,
В очах не згасне ніжне хвилювання,
Коли єство затьмарює бажання,
У нашім краї називається - кохання.
Я бачу твій образ щоночі,
В ту хвилину як міцно я сплю,
І дивлюся в глибокі я очі,
І лиш шепчу крізь сон: «Я люблю!»
Цю любов пронесу я крізь роки,
І в серці навік збережу.
Ти повір мені, любий, повір,
Я любов тобі свою доведу.
Твої губи я хочу відчути,
твоїм подихом я хочу дихнути,
твоє серце я хочу забрати,
свою душу лиш тобі віддати.
Я кохала. Я страждала.
Прийшла осінь і все забрала...
Вітер мене колихав
І листя до долу зривав...
Течія води несла його туди
Де, як диво, не було ні душі...
Там була пустота
І голе гілля...
Тіло холод пронизав
І мене у листі заховав...
Кохання штука непроста,та й кожен це незнає
Це знають тільки ті хто кохав,або кохає
Я знаю,знаю що воно таке
Бо я це відчуваю
Я знаю ,що його кохаю
Кохаю серцем,розумом кохаю
І тілом відчуваю
Я страждаю бо він цього незнає
Сказати я неможу ,бо тінь я заворожу
Заворожу поглядом,заворожу рисами,заворожу...
Я його кохаю і я це знаю ,тому що сильні відчуття плекаю
Цього неможливо пояснити , це неможливо одним помахом руки зробити
Це кохання - ось воно тому кохайте я благаю і романтизму набираю.
Я хочу відчуті твій подих в собі,
Я хочу, тебе, відчувати.
Чому я так хочу, скажи ти мені,
Так хочу тебе я кохати?
Я хочу тебе обійняті,
Відчуті тебе на губах.
Я хочу тебе розпізнати!
Як щастя, але не як страх...
Принцесо, ти чуеш мої почуття?
Принцесо, вони лиш для тебе!
Я хочу з тобою зв'язати життя,
Ділити з тобою це небо.
Я хочу тебе обійняти,
Я хочу кохати тебе!
Я хочу тобі дарувати
Ці квіти и з ними СЕБЕ...
Ми з тобою були вперше.
І все, що прошу - пам'ятай!
З життя мого все стерши,
Хоча б про дружбу не забувай.
Я закохалась, ну і що ж тепер?
Вічно мені так ридати?
А ти на слові гарному завмер,
І чомусь так і не зміг сказати...
Як важко дні у стінах рахувати.
Як важко одній, без тебе помирати.
Як важко, і пером не описати!
Як важко! Все, що ти хотів сказати!
Наші фотографії допоможуть повернути все.
На них ми разом - тільки ти і я,
А під нами така нестримна течія,
Наші почуття вона в собі несе.
Ти згадаєш всі моменти, що були,
Згадаєш, як увісні за руки йшли.
Пригадаєш очі ти мої й слова.
І згадаєш, що я тепер зовсім одна.
Ти прийди, я все пробачу!
Залишись зі мною назавжди!
Ти прийди і все побачиш...
Ти ж давно хотів мене знайти.
Ти прийди! І зі мною ти побудь!
Я чекаю! Фотографій не забудь!!!
Коли я буду одна, буду думати про тебе.
Можливо, ця мить буде сумна,
Та допоможе мені небо.
Воно розкаже про все те,
Що ти не можеш розказати.
І нехай надворі заметіль мете!
Я всеодно буду тебе чекати.
Я буду думати, любити,
І мріяти про білий сніг.
Без тебе я не зможу все життя прожити,
Хоч ти б без мене зміг...
Чи любиш ти мене,
Чи я тебе люблю?
Чи, може, все оце мине?
Чи я насправді почуття свої гублю?
Ми все забудем завтра,
Через роки, або уже ніколи.
Хочу тіло все своє тобі віддати,
Та завмирає страх у серці знову.
Ти підеш дорогою своєю,
А я поверну в другий бік.
Поглядом твоїм я захворію,
Хоч ти моїм, так і не зміг.
Але для чого ці слова?
Каятись вже надто пізно,
Я просто напишу тобі листа...
Без сенсу. Ми з тобою різні...
Я кохала. Я страждала.
Прийшла осінь і все забрала...
Вітер мене колихав
І листя до долу зривав...
Течія води несла його туди
Де, як диво, не було ні душі...
Там була пустота
І голе гілля...
Тіло холод пронизав
І мене у листі заховав...
Я хочу відчуті твій подих в собі,
Я хочу, тебе, відчувати.
Чому я так хочу, скажи ти мені,
Так хочу тебе я кохати?
Я хочу тебе обійняті,
Відчуті тебе на губах.
Я хочу тебе розпізнати!
Як щастя, але не як страх...
Принцесо, ти чуеш мої почуття?
Принцесо, вони лиш для тебе!
Я хочу з тобою зв'язати життя,
Ділити з тобою це небо.
Я хочу тебе обійняти,
Я хочу кохати тебе!
Я хочу тобі дарувати
Ці квіти и з ними СЕБЕ...
Лапатий сніг літає за вікном
А я сиджу і думаю про тебе
Можливо все це було моїм сном
Чи дійсно відчуваєш щось до мене?
Шалений відчай не дає заснути
Я наче потопаю у сльозах
Я хочу та не можу забути
Блиск у твоїх очах.
І знаю, що не будемо разом
На це знайдеться багато причин
Ти мене дуже образив
Та я зможу змиритися з цим.
Лапатий сніг літає за вікном
А я сиджу і думаю про все це
Уперше зловживаю я вином
І все через моє розбите серце.
"Люблю" - сказати не зуміла
Боялася, що відштовхнеш мене
І невідомість ця мене зморила
Кохання щастя більше не дає.
Сиджу і думаю над кожним днем прожитим
Над помилками, що забрали стільки сил
Та всупереч цьому серце залишається відкритим
Для хвилюючих і радісних хвилин.
Залишаються відкритими назавжди
Всі думки і почуття мої
Я готова в бій іти заради правди
Я готова все віддать тобі
Збережу лише своє кохання
Що байдужим стало в якусь мить
І ніколи не забуду те прощання
Якби ж ти тільки знав як душа кричить
Якби ж ти знав як болить усе тіло
І як серце в грудях тріпочеться
Все, що цінила одразу згоріло
Що навіть жити не хочеться
Де рій бджолиний, біля тину,
Вербових китиць наместини,
Де звив гніздо собі лелека,
Поривом вітру, із далека,
Наге та ніжне, як було,
До нас ,кохання принесло.
Воно летіло і співало,
У губи ніжно цілувало,
До серця міцно пригортало
І обіцяло.., обіцяло.
Весняним цвітом все буяло,
І те кохання зрад не знало,
Допоки із міцних оков,
На волю вибралась любов.
-''Я на цім світі головніша,
Я більш глибока, я щиріша,
Я зріла...''
І розказати захотіла,
Кого й коли вона любила.
Відкрила серце й душу в полі,
Там усього було доволі:
Любов до моря, до родини,
До гір високих і до Батьківщини,
Та ніжно посміхнулося кохання:
''-Але любов не може бути рання,
Коли весна і молодії люди,
Вдихають запахи її на повні груди,
І цілу ніч, до самого світання,
В очах не згасне ніжне хвилювання,
Коли єство затьмарює бажання,
У нашім краї називається - кохання.
Я бачу твій образ щоночі,
В ту хвилину як міцно я сплю,
І дивлюся в глибокі я очі,
І лиш шепчу крізь сон: «Я люблю!»
Цю любов пронесу я крізь роки,
І в серці навік збережу.
Ти повір мені, любий, повір,
Я любов тобі свою доведу.
Твої губи я хочу відчути,
твоїм подихом я хочу дихнути,
твоє серце я хочу забрати,
свою душу лиш тобі віддати.
Я кохала. Я страждала.
Прийшла осінь і все забрала...
Вітер мене колихав
І листя до долу зривав...
Течія води несла його туди
Де, як диво, не було ні душі...
Там була пустота
І голе гілля...
Тіло холод пронизав
І мене у листі заховав...
Кохання штука непроста,та й кожен це незнає
Це знають тільки ті хто кохав,або кохає
Я знаю,знаю що воно таке
Бо я це відчуваю
Я знаю ,що його кохаю
Кохаю серцем,розумом кохаю
І тілом відчуваю
Я страждаю бо він цього незнає
Сказати я неможу ,бо тінь я заворожу
Заворожу поглядом,заворожу рисами,заворожу...
Я його кохаю і я це знаю ,тому що сильні відчуття плекаю
Цього неможливо пояснити , це неможливо одним помахом руки зробити
Це кохання - ось воно тому кохайте я благаю і романтизму набираю.
Я хочу відчуті твій подих в собі,
Я хочу, тебе, відчувати.
Чому я так хочу, скажи ти мені,
Так хочу тебе я кохати?
Я хочу тебе обійняті,
Відчуті тебе на губах.
Я хочу тебе розпізнати!
Як щастя, але не як страх...
Принцесо, ти чуеш мої почуття?
Принцесо, вони лиш для тебе!
Я хочу з тобою зв'язати життя,
Ділити з тобою це небо.
Я хочу тебе обійняти,
Я хочу кохати тебе!
Я хочу тобі дарувати
Ці квіти и з ними СЕБЕ...
Ми з тобою були вперше.
І все, що прошу - пам'ятай!
З життя мого все стерши,
Хоча б про дружбу не забувай.
Я закохалась, ну і що ж тепер?
Вічно мені так ридати?
А ти на слові гарному завмер,
І чомусь так і не зміг сказати...
Як важко дні у стінах рахувати.
Як важко одній, без тебе помирати.
Як важко, і пером не описати!
Як важко! Все, що ти хотів сказати!
Наші фотографії допоможуть повернути все.
На них ми разом - тільки ти і я,
А під нами така нестримна течія,
Наші почуття вона в собі несе.
Ти згадаєш всі моменти, що були,
Згадаєш, як увісні за руки йшли.
Пригадаєш очі ти мої й слова.
І згадаєш, що я тепер зовсім одна.
Ти прийди, я все пробачу!
Залишись зі мною назавжди!
Ти прийди і все побачиш...
Ти ж давно хотів мене знайти.
Ти прийди! І зі мною ти побудь!
Я чекаю! Фотографій не забудь!!!
Коли я буду одна, буду думати про тебе.
Можливо, ця мить буде сумна,
Та допоможе мені небо.
Воно розкаже про все те,
Що ти не можеш розказати.
І нехай надворі заметіль мете!
Я всеодно буду тебе чекати.
Я буду думати, любити,
І мріяти про білий сніг.
Без тебе я не зможу все життя прожити,
Хоч ти б без мене зміг...
Чи любиш ти мене,
Чи я тебе люблю?
Чи, може, все оце мине?
Чи я насправді почуття свої гублю?
Ми все забудем завтра,
Через роки, або уже ніколи.
Хочу тіло все своє тобі віддати,
Та завмирає страх у серці знову.
Ти підеш дорогою своєю,
А я поверну в другий бік.
Поглядом твоїм я захворію,
Хоч ти моїм, так і не зміг.
Але для чого ці слова?
Каятись вже надто пізно,
Я просто напишу тобі листа...
Без сенсу. Ми з тобою різні...
Я кохала. Я страждала.
Прийшла осінь і все забрала...
Вітер мене колихав
І листя до долу зривав...
Течія води несла його туди
Де, як диво, не було ні душі...
Там була пустота
І голе гілля...
Тіло холод пронизав
І мене у листі заховав...
Я хочу відчуті твій подих в собі,
Я хочу, тебе, відчувати.
Чому я так хочу, скажи ти мені,
Так хочу тебе я кохати?
Я хочу тебе обійняті,
Відчуті тебе на губах.
Я хочу тебе розпізнати!
Як щастя, але не як страх...
Принцесо, ти чуеш мої почуття?
Принцесо, вони лиш для тебе!
Я хочу з тобою зв'язати життя,
Ділити з тобою це небо.
Я хочу тебе обійняти,
Я хочу кохати тебе!
Я хочу тобі дарувати
Ці квіти и з ними СЕБЕ...
Лапатий сніг літає за вікном
А я сиджу і думаю про тебе
Можливо все це було моїм сном
Чи дійсно відчуваєш щось до мене?
Шалений відчай не дає заснути
Я наче потопаю у сльозах
Я хочу та не можу забути
Блиск у твоїх очах.
І знаю, що не будемо разом
На це знайдеться багато причин
Ти мене дуже образив
Та я зможу змиритися з цим.
Лапатий сніг літає за вікном
А я сиджу і думаю про все це
Уперше зловживаю я вином
І все через моє розбите серце.
"Люблю" - сказати не зуміла
Боялася, що відштовхнеш мене
І невідомість ця мене зморила
Кохання щастя більше не дає.
Сиджу і думаю над кожним днем прожитим
Над помилками, що забрали стільки сил
Та всупереч цьому серце залишається відкритим
Для хвилюючих і радісних хвилин.
Залишаються відкритими назавжди
Всі думки і почуття мої
Я готова в бій іти заради правди
Я готова все віддать тобі
Збережу лише своє кохання
Що байдужим стало в якусь мить
І ніколи не забуду те прощання
Якби ж ти тільки знав як душа кричить
Якби ж ти знав як болить усе тіло
І як серце в грудях тріпочеться
Все, що цінила одразу згоріло
Що навіть жити не хочеться
Комментариев нет:
Отправить комментарий