| НЕХАЙ |
Так, ми раби немає гірших в світі!
Феллаги, парії щасливіші від нас. Бо в них і розум, і думки сповиті, А в нас вогонь Тітана ще не згас.
Ми паралітики з блискучими очима.
Великі духом, силою малі. Орлині крила чуєм за плечима. Сами ж кайданами прикуті до землі.
Ми навіть власної не маєм хати.
Усе одкрите в нас тюремним ключарам: Не нам, обідраним невільникам казати Речення гордеє "Мій дом — мій храм!"
Народ наш, мов дитя сліпеє зроду.
Ніколи світа-сонця не видав. За ворогів іде в огонь і в воду. Катам своїх поводарів оддав.
Одвага наша — меч, политий кров'ю.
Нехай же ми раби, невільники продажні.Брязчить у піхвах, ржа його взяла. Чия рука, порушена любов'ю. Той меч із піхви видобуть здола? Без сорому, без чести — хай же так! А хто ж були ті вояки одважні, Що їх зібрав під прапор свій Спартак?.. |
Комментариев нет:
Отправить комментарий