А ось і 28-ме, лютий.
І вже на обрії видніється весна.
Втім, я не знаю, що зі мною коїться,
Але й весни чомусь зовсім не хочеться.

Раніш її чекала я так віддано,
Що навіть подих могло відбирать.
А зараз на душі страшенно холодно,
І я не знаю як тепло те відшукать.

За ці півроку бачились ми двічі,
За ці важкі півроку - два рази!
Та ж поясни мені чому усе так сталося?
Бо той серпневий біль ще досі є.

Хоча, ти знаєш, я тебе обманюю
І жодного гіркого болю вже нема,
А є лиш 28-ме, лютий
Й на обрії видніється весна...

Kuprina