Я згадую вчорашній дивний сон,
Який свідомість закрутив, мов, в барабані.
Який прийшов немов якийсь мусон,
Що геть тікає з півдня океанів.

Я згадую вчорашній білий сніг,
Той білосніжний, мов, чистий листочок.
Життя спочатку й сніжний оберіг,
Нове життя, чого від нього хочу?

Я згадую невпинно швидкі дні,
У круговерті їх якась дрібниця.
І не розкажуть навіть усі ЗМІ,
Яка в душі присутня таємниця.

Я бачу всі ці істини прості,
Які здаються творами уяви.
Та всетаки в реальному житті,
Важливо, щоб чим дужче обіймали!

Світлана Глушко